Чом’ мене, ще як купала,
Не втопила мати?
Ох, було, їйбогу, шкода,
Няньчити, плекати.
Ох навіщо годувала,
На руках носила,
Чом’ мене грудьми своїми
Враз не задушила?
Чом’ не викинула з хати,
Як щеня, в жаливу,
Чом’ дала мені натуру
Пишну і… вразливу.
1923/1952
