Грайте ж бо, криваві струни
Моєї бандури,
Розбивайте чорні хмари
І тюремні мури.
Може хто і вас почує,
Ваш протест і гнів
І заплаче, заридає
Сльозами батьків.
Рвіться, струни, із ридання,
Та не занімійте,
Сплячі ще не всі збудились,
Ви на варті стійте!…
Грайте, та не забувайте,
Що брати — раби,
Ви будіть і закликайте
Їх до боротьби!
1924/1952
