Хто сидить з думою, чи не я? — о, ні!
Вязень се неволі,
Йому в серцю болі,
Мов і пута дзвонять пісні, ті сумні.
Бачать очі поле серед руїн,
Ах, самі могили!
Де шабельки вили,
Де стрілці бродили, в кровці до колін.
- Наступний вірш → Василь Ґренджа-Донський – Бій під Сиготом
- Попередній вірш → Василь Ґренджа-Донський – Зів’ялі лілеї
(Оцінок ще немає)