Люблю тебе мій рідний краю,
Верховино, ти моя,
З тобою плачу і ридаю,
Душею, серцем гину я.
Колись бувало й ми думали,
Що воля всміхнеться й нам,
Ніколи ми її не знали, —
Не дається вона рабам!
- Наступний вірш → Василь Ґренджа-Донський – У Сиготі
- Попередній вірш → Василь Ґренджа-Донський – Великий твір ми будували
(Оцінок ще немає)