Серед розвалин і руїн
Гуде маленький дзвін,
Забрали інших на війну,
Лишився тільки він.
Зробив їх військовий наказ
Гарматами до бою,
В дзвіниці цей маленький дзвін
Остався сиротою.
З гармати вистріл загудів
І вдарив він до стін,
В дзвіниці болем завивав
Ридав маленький дзвін.
Він проклинав своїх братів —
Дурну гарматну крицю —
Що з’яничарилася так
І зрадила дзвіницю…
Гармати били із гори,
Вогонь село злизав,
Як вили в згарищах вовки —
Маленький дзвін ридав.
Розсипався сусідній мур
І кам’яний паркан,
На вулиці і по дворах
Жалива і бур’ян.
Але дзвіниця ще стоїть,
Одна серед руїн,
В дощі-вітру, ще й без даху,
А в ній маленький дзвін.
Щоночі він озветься сам,
Як півні десь запіли,
То голос і прокльони тих
Що у вогні згоріли.
1924/1952
