На празник Покрови
була повінь вод…
На празник Покрови
стріляли в народ.
Кров мого народу
стікала у воду…
На празник Покрови
стріляли в народ.
На празник Покрови
село на ногах,
народ демонструє,
ступає на шлях.
Він землю від пана
ділити іде,
“земельну реформу”
сам переведе!
Жандарми спиняють…
Пішли за город
і звідти стріляють…
Стріляли в народ!
Кров мого народу
стікає у воду…
На празник Покрови
стріляли в народ…
І ранені, й трупи
в калюжі болот,
бо кулі жандармські
летіли в народ.
Штики заблищали
і кулі свистали…
На празник Покрови
стріляли в народ.
. . . . . . . . . . . . . . . . .
А виростуть діти
убитих людей,
вони пригадають
і трупи, і рани
батьківських грудей.
І згинуть тирани,
земля буде наша,
і хліб, і вся паша…
Пірвемо тим в’язи,
що дали накази
стріляти в народ.
1925/1962
Перероблена версія
На празник Покрови
в селі загуло,
жандармів десятки
прибуло в село.
В Арданові страйки,
в Арданові бунт,
ті бідні на панськім
розділюють ґрунт.
“Пани лиш насильством
взяли ці поля,
це наші городи,
це наша земля!”…
“Мерщій розійдіться,
стрілятиму вас!”…
Ніхто не послухав
майора наказ.
…і бухнула сальва,
тікають, кричать,
і ранені й мертві
у крові лежать…
Кривава поляна,
кривавий город…
На празник Покрови
стріляли в народ.
Жандарми сповнили
накази панів,
поранили, вбили
кількох бунтарів,
а з приводу решту
взяли до арешту…
Кривава поляна,
кривавий город…
На празник Покрови
стріляли в народ…
. . . . . . . . . . . . . . . .
А виростуть діти
убитих людей,
вони пригадають
панам день оцей,
пірвуть всім тим в’язи,
що дали накази
стріляти в народ.
1925/1966
