Не можна річку вгамувати,
Їй наказати: “Не пливи!”
Не всилі здержати ви думку,
Її скувати в ланцюги.
Бо думка вільна, як пташина
І пізнає свою мету,
Вона Карпати перелетить
І опиниться на степу.
Полетить там, куди захоче,
Не жде вона на ваш наказ…
Не здержите ви наші мрії
І не відвернете ви нас!
А наша мрія — Львів і Київ,
Постійна із давен-давна,
Бо наша мати — Україна,
А мати в нас лише одна!
1924/1952
