В багатій Празі на майдані,
На “біржі праці” він стоїть,
Від голоду неначе п’яний,
Зубами в студені скрипить.
Шукає праці й не знаходить,
А без роботи він — жебрак,
І ось чужиною і бродить
Наш верховинець неборак.
Бо гайвороння назліталось,
З’їдає Верховини хліб,
Йому вже інше не зісталось,
Як за шматком іти у світ…
До ночі ждав він на майдані,
Ніхто на працю не зове…
А за вікном, у ресторані
“Сметанка” лиш шампанське п’є…
Іде під міст, де спав і вчора,
(“Сметанка” в подушки м’які),
Ой, хвора ж ця суспільність, хвора,
Коли порядки в ній такі!
1923/1952
