Покрилось небо хмарами-журбою,
орел широких крил
облетів сто могил
в просторі сірою імлою.
Стрілець крило йому зломав…
Упав орел на гостру скелю,
на скелі і сконав.
Покрилось небо хмарами-імлою,
вода покрила на зарінку рінь,
і повінь бавилась з вербою.
Поволі ніч осіння надійшла,
мов ковдрою покрилася вона,
і ні одної зірки вже нема.
Сховалися, чи розгубились
в простори, в безконечну даль,
чи килимами застелила
завіса олов’яних хмар.
1924/1962
