Пускають кулі нам у груди,
Бо завидять, що ми живем,
Як мухи гинуть наші люди,
Палять і нищать нас вогнем,
Та ми вперед ідем,
Ідем!
Кайданів ми не боїмося,
Жандармські кулі не страшні,
Хоч би й загинуть довелося
В борні, у крові, у вогні,
Ми не попустимо,
О, ні!
Смоктали соки нам ті гади,
З нас під давили тягарем,
Та вирвемось на барикади
Із ваших льохів і тюрем
І ми кайдани ті пірвем,
Пірвем!
1924/1952
