Гей, зеленії Карпати,
Чом’ такі сумні?
Чи у горах, чи в тих зворах
Втратили пісні?
Ой, мовчать Карпати — тільки
Вітер відповів:
— Розділили Україну
Поміж ворогів!…
Розділили Україну
На дрібні шматки,
Погоріли тихі села,
Висохли садки…
Потекла по Україні
Морем кров борців…
Розділили Україну
Поміж ворогів.
У Карпатах тихо-тихо…
Тисне грудь печаль…
У Карпатах сумно-сумно…
У Карпатах жаль.
Їх баґнетами приперли
Із обох боків…
Розділили Україну
Поміж ворогів.
Під журбою-тяготою
Мовчки стогне ґрунь,
Не кланяє, не вітає
Полонин-красунь.
Док’ не вчує пісню Волі —
Доти онімів…
Розділили Україну
Поміж ворогів.
У Карпатах тихо, тихо…
Мертва тишина,
Кожна зворина-долина,
Мов сама труна.
А так само і на горах
Сум од вік-віків, —
Розділили Україну
Поміж ворогів.
На Говерлі, на високій,
З болю хтось завмер,
А на галицьких долинах
Застогнав Дністер…
Гей, ви ниви буковинські,
Вас румун присів…
Розділили Україну
Поміж ворогів!
Надходили чорні хмари
Тих страшних думок:
— Земле рідна, де ж подієш
Ти своїх діток?
Бо грабіжники напали
Із усіх боків,
Розділили Україну
Поміж ворогів.
Вже зелену Буковину
Топчуть постолом,
А з обох боків Карпатів
Хтось з новим ярмом…
І за що, за що лилася
Стільки кров братів?
Україну розділили
Поміж ворогів!…
Геть думки, думки страшнії,
Не давіть мій ум!
У Карпатах тихо… тихо…
У Карпатах сум.
Тільки вітрик мені в ухо
Листям шелестів:
“Розділили Україну
Поміж ворогів!”
І нараз почав він дути,
Сосни рвав, ревів:
— Україну розділили
Поміж ворогів,
Але вона встане, встане,
Бо народ живе!
Вже не довгий час страждання
Й Воля оживе!”
1927
