З гуцульських гір
Потоки вділ
Спадають і гучать,
Часи борні
На ґруні ці
Ударили печать.
Тут кожен лист
Дрожав під свист
Гармати як гули,
В горі онтій
Завзятий бій
Гуцули провели.
В траві ускіс
Розбитий кріс,
Й могила нижче пня,
А під хрестом
Лежить шолом
Й вуздечка із коня.
О, хто лежить,
В могилі спить,
Котрого батька син?
Чи їх скоріш
Лежить тут більш,
Чи тільки цей один?
Чия сурма
На бій гула,
Коли, котрого дня?
А хто заніс
Шолом і кріс
Й вуздечку із коня?
Смереки, пні,
Скажіть мені:
Могилу хто копав?…
Усе мовчить,
Тихенько спить,
Лиш вітер засвистав.
1925/1952
