Сховалось сонце злотооке,
Бо в горах стелиться туман,
Кривавиться із сотні ран
Земля гірських, дзвінких потоків.
Дзвенять і брязкають кайдани
Рабам невільним на руках.
І враз відкриють бунту шлях
І вітер рознесе тумани.
І плісняві тюремні мури,
Що хмурно пнуться ув імлі,
З туманом щезнуть із землі,
І щезнуть пута і тортури.
Замають знов старі прапори,
Засяють рідною красою
І поведуть рабів до бою,
До щастя, волі, перемоги!
1924/1952
