Скільки я страдаю,
Слези утираю,
Що у тобі все так сумно,
Бідний, ти мій краю!
Горе моє, горе!
Сердце моє коле
Нераз плачу, тай думаю:
Долеж наша, доле!
Болюж ти мій болю,
Дармо тебе гою,
Бо не знаю, коли скине
Мій народ неволю!
Нас били тирани,
Топтали ногами,
Падали ми на коліна
Перед ворогами.
Лизали ми буки,
Приймаючи муки,
Цільовали за тиранство
Гонителям руи.
Як собі згадаю,
Що на душі маю,
Болить мене серце дуже,
Бідний, ти мій краю.
Ти то й не почуєш,
Як тяжко бідуєш,
Слези точиш, в крови бродиш,
Тиранів годуєш.
Твої діти босі,
Голодні и досі,
Твою хату, твою землю
Взяли кривоносі.
