Пустила голубку
з неволі вона,
“Мій братику, любку,
я все ще жива…”
Та голуб крилатий
путі не знайшов,
її визволяти
ніхто не прийшов…
Пустила на волю
чотири вірли,
що з нею самою
в неволі були.
Один без рятунку
в тернині осліп,
у вовчому шлунку
знайшов собі гріб.
У хмарі понурій
і другий зблудив,
і там серед бурі
він крила зломив.
А третій у горах,
у пітьмі пропав,
у голих просторах
на скелі сконав.
Четвертий від кулі
знайшов свій кінець,
його на кривулі
зістрілив ловець…
. . . . . . . . . . . . .
Вістей більш не пише —
не пустять ніде…
Та ще вона дише,
та все ще живе.
1926
