Вставай, пригноблений народе,
З летаргії вставай!
Пора велика вже приходить,
Воскресне Рідний Край.
Лишаймо ми тепер роботу,
У бій рушати час!
У пропасть поженем цю псоту,
Що й досі гнобить нас,
Що так знущається над нами,
А ми ще все німі,
Не досить мучились віками
У панському ярмі?
Бідуєм ми і голі й босі
Для лінюхів, п’яниць,
В брудних тюрмах годуєм воші
І кормимо блощиць.
На них постійно працювали,
На них загал пітнів,
Нас вішали і нас стріляли
Й стріляють, наче псів.
Сиділи й сидимо в арешті,
Та вийдемо з тюрем!
Прокляту зграю цю нарешті
З лиця землі зметем!
1924/1952
