Від хати до хати, від дому до дому
Ходить балада про діда Солому.
Балада серйозна, балада й весела,
І знають про діда усі наші села.
Коли щось серйозне, то всім це відомо,
Що треба звернутись до діда Соломи.
Чи жито косити, а чи молотити,
То йти треба діда гарненько просити.
Воно це можливо зробити й самому,
Та можна побити стебло на солому.
А дід той і скосить, змолотить ладненько,
І кожна стеблина виходить рівненька.
Кулі чи сніпочки у діда, мов діти,
І чисті, й цупкенькі, аж любо глядіти.
Такими сніпками з високого жита
Можна хатину добряче покрити.
Якщо покривати, то всім це відомо,
Що треба просити знов діда Солому.
Дід стріху обводить спочатку кулями,
А потім хатину вшиває сніпками.
І вивершить гарно, що любо дивиться,
Недарма лелека на хаті гніздиться.
Та скажуть: спинися, це все застаріло,
Є шифер і цинк, а солома – не діло.
Можливо, це правда. Та справа не в тому,
Тут йдеться, як трудиться дід наш Солома.
Бо й навіть сьогодні: в колгоспі скосили
Й солому в стоги механічно зносили.
А щоб не прогнили стоги під дощами,
То дід наш Солома їх вершив руками.
Дід завжди в турботах, і всім це відомо,
Яка є майстерня у діда Соломи.
Там іграшки в нього смішні і кумедні:
Бичок із соломи, зайці і ведмеді.
Лелека в гнізді, соловейко співає,
І Баба Яга на мітлі пролітає.
З соломи жирафи, слони і пантери,
Казкові герої, міфічні химери…
Від хати до хати, від дому до дому
Всі діти говорять про діда Солому.
Бо сміх і веселощі, всім це відомо,
Дарує малятам дідусь наш Солома.
Та скажуть: «Ну й що? Не здивуєш нас нині,
Тих іграшок повно лежить в магазині!»
Лежать в магазині? Та справа не в тому,
Тут йдеться в баладі про діда Солому.
Якщо вже серйозно: були роковини
Тараса Шевченка у нашій країні.
І дід надіслав із пшениці ясної
Портрета людини, усім дорогої.
Злотиста стеблина лице оживляє,
У рисочці кожній веселкою грає.
Йде слава усюди, і всім це відомо,
З країни в країну про діда Солому.
Така-то балада, і щира й проста,
Бо в діда Соломи душа золота.
