Біля Тараса, на горі високій,
Співали в свято кобзарі пісні,
Бриніли всюди струни голосні,
Неначе ковила в степу широкім.
І ті пісні були такі сумні,
Тривожні, як давно минулі роки,
Бурхливі, як гірські річки-потоки,
І лагідні, як промінь навесні.
Вкраїнонько, оце твої бояни
Про горду славу і пекучі рани
Розказують у думах і піснях!
Дзвенить, мов криця, вільне їхнє слово,
І бачить світ, як мужньо і грозово
Боролась ти за правду у віках!
