Василь Грінчак – Із станції далекої в село: Вірш

Із станції далекої в село
Ми пішки йшли через широке поле.
Світання вже займалося довкола
І золотом на обрії цвіло.

Ніч, підібравши хутко чорні поли,
Втекла до лісу. Сонце вже зійшло!
Кінь чорний, ніби ворона крило,
В траві ходив і випасавсь на волі.

На нього задивились ми з тобою.
Він голову підвів і над росою
Від нього затремтіла довга тінь…

«То вам на щастя, милі соколята,–
Сказала нам бабуся біля хати,–
На щастя то, коли зустрівся кінь…»

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Грінчак – Із станції далекої в село":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Грінчак – Із станції далекої в село: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.