З листа О. Довженка
«Вертатись хочу на Вкраїну!»
Лягли зажурені слова.
А за вікном була Москва
І світла сонячна година.
Москва для серця дорога!
Але Довженкові, як сину,
Так захотілось на Вкраїну,
Що в грудях запекла жага.
Примарились деснянські села,
Дніпровські кручі, береги
І дітвора мала, весела,
Джерела, сповнені снаги.
Наснилися травневі ночі,
Садки вишневі, солов’ї,
І матері ласкаві очі,
Шляхи, стежини і гаї;
І запах рідної землиці,
І жовті житні колоски,
Цямриння чистої криниці
І потиск ніжної руки;
І небо, небо –синє-синє
В світанки гожі повесні…
Таке лиш там, на Україні,
Таке лиш в рідній стороні.
Сидів, журився без упину,
Біліла мудра голова.
«Вертатись хочу на Вкраїну!»
Палали огненні слова.
