Тане сніг. Чорніють полонини.
Небо наче синькою взялось.
Ручаї, зійшовшись на долині,
Цілий день змовляються про щось.
Непомітно, за якусь хвилину,
Посивіли котики в теплі,
Вилізли із бруньки на лозину
І на сонці гріються малі…
- Наступний вірш → Василь Грінчак – Гречка
- Попередній вірш → Василь Грінчак – Хіба що у ранкової зорі
(Оцінок ще немає)