Я не кобзар і не співець,
Який чарує світ сьогодні,
Але завжди, мов скарб сердець,
Любив, люблю пісні народні.
Чи українські мелодійні,
Такі багаті, як життя,
Чи то російські – тихі, мрійні,
Як материнські почуття.
Я їх співав і горював,
І в серці болі не стихали,
Бо в ті пісні народ вкладав
Велике горе і печалі.
Де не бував я, не ходив,
Завжди співав пісні народні,
Та над усе люблю мотив:
«Повстаньте, гнані і голодні!»
