Поховали… тихесенько
Україна плаче,
Поховали дух великий
І серце горяче;
Поховала наша Мати
Найкрасшого сина, —
“Вічную память” засьпівала
Уся Україна.
Ні, не всього поховали
Тебе на чужині…
Твоє слово животворне
Живе на Вкраїні;
Твоя дума, твоя пісня
Повік не загине,
Поки буде рости-жити
Козацька дитина;
Твоє слово ізмалечку
Повитвердять діти:
Будеш з ними зеленіти
Україньский квіте!
Теє жито, що посіяв,
Зійде… жати будем.
Розбудив єси нас батьку…
Тебе не розбудим!
- Наступний вірш → Василь Кулик – Столітній Запорожець
- Попередній вірш → Агатангел Кримський – Предсмертні мелодії
(Оцінок ще немає)