Читано на бенкеті в Полтаві в день знесеня крепацтва 19 лютого 1861
Довго матір синів своїх
Слізьми обливала, —
Сего часу щасливого
Довго дожидала.
Діждалася… Свою матір
Послухайте ж діти:
“Тую пляму народнюю
Ділами зітріте!
Творіть волю Господнюю:
В добрі стійте діти!
Покажіть, що в Україні
Столітня негода
Не здоліла осквернити
Правого народа…
Голі діти, хата бідна,
Соломяна стріха
Чисте серце, віра в Бога
І розмова тиха…
Не на наше племя ляже
Сором тій неволі:
Діди наші умирали
За сьвятую волю;
Ваша матір Україна
Вся огнем палала…
Така доля… встала кривда
Й правду затоптала.
На велику працю, діти!
В далеку дорогу! —
Те, що сниться будувати
Помолившись Богу!
Те що сниться, колись, може,
І правдою стане…
Руки щиро брат братові
Подадуть Словяни;
Тоді блисне наша зоря
З словяньского неба,
А до того… праці діти
Україні треба.
З Богом діти! хто вірує
Той все переможе!
Учітеся, крепітеся,
Най вам Бог поможе”.
