Василь Мова: Вірші

Василь Мова (1842-1891), відомий також як Лиманський, кубанський поет, прозаїк і драматург XIX століття, у своїй творчості зосереджувався на козацькій тематиці, побуті й долі українського народу. Його поезія, як у збірці «Поезії» (1865), пронизана романтичними мотивами, любов’ю до рідного краю та тугою за втраченою козацькою волею, що видно в поемі «Троїсте кохання», де відтворюються суспільно-політичні реалії XVIII століття. У драмі «Старе гніздо й молоді птахи» Мова реалістично змальовує життя кубанських козаків, висвітлюючи соціальні конфлікти, продажне судочинство й побут. Його проза, наприклад оповідання «Три мандрьохи», розкриває народні чесноти та вади суспільного устрою. Через фольклор і мемуари Мова прагнув зберегти історичну пам’ять, наслідуючи Куліша, але критично осмислюючи руйнівну роль козацтва.