Василь Мова – Буря виє, вітер свище: Вірш

Буря виє, вітер свище, темна ніч надворі,
І стоїть, мов гомін грізний, буйний шум на морі;
А на серці ясно й тихо: гонять з його хмари
Твоє личко — сонце ясне — й оченята карі;
І ласкавий любий шепіт бурю заглушає,
А солодкий поцілунок щастям зогріває.
Любко мила, дорогая, пишна моя роже!
На Вкраїну, нашу матір, ти мені похожа.
Як вона, ти пишно-гарна, а не гордовата,
Як вона убога щастям, а лихом багата;
Як вона, зазнала злоби, кривди і зневаги;
Як вона, ти серцем добра й щира роботяга;
І, як їй, тобі скорбота душу натомила…
Але тим ти, голубонько, двічі мені мила!