Як у пустині неплодющій,
На смерть під скваром приреченій,
Холодний струмочок живущий
Крізь ґрунт, у камінь запечений,
Проб’ється свіжим джерелом
І відживить усе кругом,
То так ся книжка дорогая
У нашому німому краї,
Пробившися на Божий світ
Через цензури тяжкий гніт
І всякі інші перешкоди,
Живить в неволі впалий дух
Усіх прихильників народу
І виклика в їх серці рух
До праці, світла і слободи.
Хвала ж тобі, поете рідний,
Вкраїни-неньки вірний син.
В літературі нашій бідній
Либонь працюєш сам один,
Бо більш нічого і не чути…
Працюй же й далі, наш славуте,
НА перешкоди не вважай
І слабших духом підсміляй!
1873
