Гей, давно, за літ хлоп’ячих,
Був нас гурт метких, гарячих;
Ми горнулися в громаду,
І була в нас рада в раду
За Вкраїну сміло стати,
Її з злиднів рятувати,
Та будить народ з дрімоти,
Та піднять його з темноти,
Та на путь звернути праву,
Путь шаноби, честі й слави.
Гей, в той любий вік хлоп’ячий
Були душі в нас киплячі
Від любви огню святого
І була в нас віра многа!
Гей, в ті літа молодії
Були гарні в нас надії!
І була палка жагота
До громадської роботи,
І порив до цілей милих,
І ми чулися на силах!..
З того часу невзамітку
Промайнула чверть столітку!..
Та без сліду промайнула,
Мов в тюрмі вона минула,
Промайнула без свободи
Задля праці для народу…
Через тяжкі заборони
Німували наші дзвони
І німують до сьогодні…
Де ж бо ви, борці народні?
Чом під час сієї скрути
Вас цілком таки не чути?
Чом про вас ніхто не знає?
Чи ви є, чи вже немає?
Гей, хто віри ще не стратив
В визвол наш з тюремних гратів.
Хто надії наші гарні
Ще не йме за химри марні,
За саме пустеє мрево,–
Відгукніться, хлопці, де ви?
Гей, хто вірить в ліпші часи,
То й мені подайте гласу!
Гей, подайте гласу-гуку,
Порятуйте душу з муки
Та утіште серце хворе,
Що відчай холодний боре!
