В хмарах, на північ летючих,
Місяць блискучий ниряє:
То поринає він в тучі,
То на блакит виринає.
Місяцю ясний, блискучий!
Серцем з тобою я маюсь:
Вкупі зникаю у тучі,
Вкупі й із хмар вибиваюсь.
Образ твій чистий і ясний
Серця надію ввижає:
В хмарах, як ти, вона гасне,
З хмар, як і ти, виникає.
В хмарах, на північ летючих,
Місяць зусильно ниряє:
Дляється в темних він тучах
Й, вирнувши, знов поринає…
Ось величезная туча
Пащу до його простерла…
Стиснулось серце болюче —
Місяця туча пожерла!
Мряка на землю упала,
Місяця ж більш не діждати!..
Темно й на серденьку стало…
Час мені, мабуть, до хати!
1878/1889
