Під стріхою убогою живе дівка-краля —
Ваблять душу очі чорні й губи, мов коралі.
Під стріхою убогою пісня не вгаває —
Туди ж мою рано й пізно душу пориває.
Ой ти ж, стріхо убогая і люба дівчино!
Прийміть мене, привітайте та хоч на годину!
Та утіште серце моє, здавна наболіле,
За Вкраїну нещасливу кров’ю обкипіле!..
- Наступний вірш → Василь Мова – Три деревини
- Попередній вірш → Василь Мова – В роковини смерті Тараса Шевченка
(Оцінок ще немає)