Чого крячеш, гайвороннє,
Летючи над оболоннє —
Що коник підбився?
Чого плачеш без потреби,
Щоб я, Гандзю, через тебе
На смерть зажурився?
Чого плачеш, не забудеш?
Ти ще май щаслива будеш,
А я — Бог те знає…
Подай ручку на розстаннє
І забудь мене, коханнє,
Світ нас розганяє!
Подай ручку, тай долоню,
Я в далекий світ погоню,
Ти мене забудеш;
Не питай, чи я забуду,
Чи коли щасливий буду,
Ти щаслива будеш!
Смійся, Гандзю, з того болю,
Розлетяться круки в полю,
Що над нами звисли;
Що не вернеться ніколи,
Те забудеться поволи —
Що з очий, то й з мисли!
Твоя доля — раювати,
Моя доля — горювати —
То і розійдімся;
Ти зазулька, а я ворон,
Ми злетілись з ріжних сторон —
Ріжно розлетімся!
Вийдеш замуж в добрі люди,
Людське щастя твоє буде,
А я десь подіюсь —
Шлях далекий, світ широкий,
Як розвієсь біль глубокий,
То і я розвіюсь!
