Ніхто не знав, чого степи шуміли,
Чому могили сонні потряслись,
Чому поля від крови червоніли,
Чого серця від жовчі зайнялись!
Ніхто не йшов провідаться загонів,
Чому на них горіла братня кров —
Чому лунав до бунту голос дзвонів,
Чому в ланах загинула любов!
Лишень летіли круки на загони
І витягали кости із могил —
А над ланами гомоніли дзвони
І було чути шум великих крил!
