Чому то ти очка спустила,
Як я в тії очка глядів?
Ніщо я до тебе не мовив,
Нічого казати не смів!
Чому то ти стала як рожа,
Як я лиш за ручку узяв?
Нікого не було в покою,
Як ручку ту я цілував!
Чому ти втікала з покою,
Як я тобі в ушко шептав:
“Я, Дзвінко, тебе не забуду…”
Я був би щось більше сказав!…
