Чому то як море филює,
Не вибуртить з себе коралів?
Чому то як серце горює,
Не може повісти всіх жалів?
Як море шумне бовваніє,
На беріг викочує перли;
Як серце з розпуки шаліє,
Слова на устах заумерли!
Ганусю, рожевий коралю,
Затоптана перло нелюбом,
Німію з великого жалю,
Що ти вже обручена шлюбом!
