Чорна тінь, закривши очи,
В саду ходить серед ночи.
Півні піють, далі ходить —
Моя мама йде, підходить:
“Ти чого не спиш?
Чого думку все думаєш?
Все сумуєш, все співаєш,
Василюнцю мій!
Сину мій найменший, сину
Розповідж-но, розкажи-но
Смуток, сину, свій!”
Мама руки простягнула,
А тінь чорна задрігнула
І на груди мамі впала
Тай у голос заридала:
Мамо, Дзюня, жаль!
