Чи се на яві, чи у сні?
Приходиш, кажеш: “так!” мені,
А срібний сміх в устах твоїх,
Що шлються, рвуться до моїх… —
Я пригорнув рам’ям твій бюст
І ткнувся тих рожевих уст,
А сльози ринули з-під вій:
Я, Дзюню, твій, на віки твій!
Я більше вимовить не міг —
Все згасло на устах моїх,
Лиш ревні сльози плили з віч…
Аж я жахнувся — темна ніч!…
Осінна ніч! — тебе нема,
Кімнатка зимна і німа,
З цвинтару чути шум беріз,
А в мене в оці повно сліз…
