До тебе тягне щось мене,
Як я стріну тебе, коханнє,
Та біль мене до долу гне:
Проклятий я — мене жене
Від тебе чорне безталаннє,
Кохана драчице* моя!…
Мене жене від тебе жаль
До тебе з давну образу!
Якесь привязаннє обмаль
Що не притягне нас, та жаль
Як змій розтруне нас від-разу,
Кохана драчице моя!…
Я відвертаюсь і жену,
Жену від тебе як найдалі,
Тебе кляну й себе кляну,
Свою ту гордість навісну,
Бо через неї всі ті жалі,
Кохана драчице моя!…
Тай може, може ти тепер
Мене вже щиро полюбила,
Та серце, Дзюню, жаль роздер!
І я для тебе вже умер —
Бо нас злучить тепер не сила,
Кохана драчице моя!…
____________________
* Драчиця — гр. Ерінія.
