Дзюню, світ чужий для мене,
Ти одна мені своя,
Хоч ти все чужа для мене,
Як чужий для світа я!
Я любив тебе єдину,
Ой любив я, а ти ні!
Рій дівчат, куди прилину,
Бачить сонце у мені.
А я в тобі бачив сонце
І відтрунув цілий світ —
Дурень той, що у віконци
Бачить сонце, більше ніт!
Дурень той в одному цвіті
Бачив рай і не найшов —
А відтрунув се у світі,
За чим світ весь перейшов.
Дурень той зимніські очи
Так горячо полюбив,
А іскристий зір дівочий
Лиш словами одурив…
Дурень серце дав горяче,
Там де вічний лід найшов —
А тепер той дурень плаче,
Що світ зимний на любов!
