Гонить колія з Поділя,
Димом бухає, сопе —
Я шукаю самотини
В людно гамірнім купе.
Та не міг я дошукатись,
Я віконце відчинив —
Очі шлються в край далекий,
Де я щастє полишив.
Ой від вітру збіжжє має,
Филя гонить у безкрай —
Колія жене шалено,
Покидає любий край!
І не жаль їй покидати,
А мені так дуже жаль —
Я летівби з буйним вітром,
Там де очі шлються в даль.
В даль до тебе, моє щастя,
Я би з вітром полетів —
Полетівби, моя Дзвінко,
Ще сказати кілька слів…
