І знов зайшов я тут кудись:
Ось дім, город, альтанка,
Де ми сиділи все колись,
І з поцілунком розійшлись —
Ти тямиш, того ранка!
Я йшов учитися у світ.
Ти плакала, мій раю!
Зірвала з тої рожі цвіт,
На шлях подала через пліт —
Я ще той цвіт ховаю.
Ось я вернув і що застав?
Вже рожа ся підперта,
Твій цвіт у книжці там зів’яв,
Стежки всі сніг позавівав,
А брама вже заперта!
А з хати чути фортеп’ян —
Ти граєш в середині;
А басом тягне грубий пан,
Охриплий, лисий дідуган:
“Де згода у родині”…
