Із дня на день я виглядаю
Картинки хоть від тебе!
На шлях виходжу і чекаю
І мисли вітром засилаю
Тай шлю листи від себе.
Ось віз почтарський на дорозі
Знов переїхав дурно,
Туман пішов по перелозі,
А я поплентався в трівозі
Назад до дому журно.
Чомуж так довго, так байдужно
Мовчить моя Гануся?…
Десь з другим сватається дружно,
А я так скнію осоружно,
Від вітру аж валюся!
