Лянсіє, чудовий танець,
Не один у нім коханець
Міг сказати, що хотів —
А я тілько мав сказати,
Та я слів не міг дібрати,
Я не вмів дібрати слів.
Всі думки мені мішались,
А дурниці вимовлялись —
Кожде слово — конвенанс!
Очі більше вимовляли,
Як на тебе поглядали
Vis-a-vis при реверанс.
Щож, коли часу не мали,
Аби все тобі сказали,
Зараз потім авансе —
А хвилинку, а маленьку
Я стиснув тобі рученьку
Подану при балянсе.
Тай тоді ти погляділа,
Та хто зна, чи зрозуміла,
Що я думав, що хотів,
Що я мав тобі сказати,
Я хотів якось зачати —
Та казати я не смів!…
