Мій коник вороник жене і дзвінками
Здалека вже любочці дзвонить,
Хтось дзвонить за нами, хтось іде за нами,
Хтось гонить за нами, хтось гонить!…
Мій коник вороник заржав, а за нами
Ті коні зловіщо заржали —
Полями, лугами, ярами, лісами,
Іржання ті сумно лунали.
Мій коник вороник недобре віщує,
Заржав і копитами грає,
Він чув через коні, він знає, він чує,
Він знає, хто нас доганяє!…
Мій коник вороник дзвіночками рванув
І в чваль! — тілько поле стугонить…
Земля задудніла за нами — я глянув:
Зі сватом супірник мій гонить!…
