Моя Дзюню, моя роже,
Ти забудеш мене може,
Ти забудеш, а я ні —
Візьме хтось тебе за жінку
В ярім вінку із барвінку,
Що-ж останеться мені?
Я полину у чужину,
На чужині марно згину —
А не згину, вістку дай!
Дрібне листє про весіллє,
Чи він дасть, чи ні, дозвіллє,
Шли мені в далекий край.
А я, Дзюню, моє сонце,
Пішлю тобі волоконце
З далекої сторони,
Волоконце злотом шите,
А сліз перлами покрите,
Не питай, чиї вони!
А я, Дзюню, мій ти раю,
Всохлі цвіти позбираю,
Що їх дала ти мені,
Що ти дала, повязала
І до серденька припняла
Ще колись там — на весні!
Через гори через доли,
Понесу їх в чисте поле,
Понесу в широкий світ —
І по світі їх розсію,
З буйним вітром їх розвію,
Щастя хай загине слід!
Моя Дзюню, моя зоре,
Моє щастя, моє горе,
Моя мріє на весні,
Я любив тебе так ревно,
Ти забудеш мене певно,
Ти забудеш, а я ні!
