На дворі вітер дув холодний
І ніч зближалася глуха —
Я плакав змучений, голодний
І вслухувався в вітру шум,
В нім чув я гордий любки глум:
“Ти любиш дуже?… Ха-ха-ха!…”
Минулися дні мук і кари
І ніч минулася глуха,
З яру піднявся я під хмари —
Аж чую, любко, голос твій:
“Люблю тебе, соколе мій!”
Та я сміюся: ха-ха-ха!…
