Не зазулька пір’є ронить,
А Гануся ручки ломить
Обручками сковані —
І стирає чорні очка,
Припадає до слідочка,
До слідочка по мені!
До слідочка припадає,
І листочком покриває,
Сіє руту по мені!
Руту вітер геть розсіяв,
А слідочки всі розвіяв.
Ой розвіяв на весні.
Посходила яра рута,
Яра рута і отрута
І шалвія на весні,
По садочку Гандзя ходить,
Тай когось за руку водить,
Когось водить по мені!
А як вечір він не чує,
Так співає, так воркує,
Так воркує цілу ніч —
Яру руту обриває
І рукавцем обтирає
Тихі сльози з карих віч.
