Ой маю-ж я жаль глубокий,
Маю, Дзюню, жаль!
Шлях далекий, світ широкий,
Є де дітись, де минутись,
А ми мусим все стрінутись —
І знов мені жаль…
Вчера на забаві гучно
Банда гримнула —
Я на салю йшов бундючно,
Гості гралися рядами,
А я глянув поміж дами:
Зірка блимнула!
Ти сміялась приманчиво,
Ти сміялася,
Приманила хлопців живо,
Щебетала щось утішно.
Так утішно, так розкішно
Забавлялася!
Я витався з твоїм братом
І витаючись,
Щось балакав з твоїм татом,
А зглядався все на тебе,
Як ти тягнеш чернь до себе,
Усміхаючись.
Очарований вдивлявся,
Очарований!
Хоч до Тебе я аж рвався
Та мовчав, не приступав я,
Щоб забави не змішав я
Засумований!
Бо я маю жаль глубокий,
Маю, Дзюню, жаль!
Ідеале мій високий,
Чи та зграя, що так бавить,
Так високо тебе ставить,
Як той кому жаль?
