Ой ти соловій, золоте перо,
Та не вилітай, гілля не ламай,
Тай не заглядай у зелений май —
Та не наноси пір’я на гніздо!
А зі мною линь геть світами вдаль
І не щебечи, в гору летючи,
Тай не обтруси ранньої роси,
Не пригадуй сліз, серцю мому жаль!
