Ой я маю вже надію,
Що біль серця геть розвію,
Геть розвію тай розсію,
З буйним вітром пущу тугу,
Бо найшов я любку другу,
Жалосте моя!
Ой не любка то, а мрія —
Така чиста, як лелія,
Називається Марія
Тай від Дзюні привітнійша,
Привітнійша тай милійша,
Жалосте моя!
А як в парі з нею буду,
Може Дзюню я забуду,
Може серце розлелію
Як шалвію я розвію,
А ту руту там засію,
Жалосте моя!
Сійся руто, засівайся!
Серце, в тугу не вдавайся —
Я лелію вже надію,
Ой надію на Марію,
А шалвію геть розвію,
Жалосте моя!
