Василь Пачовський – Повітруля: Вірш

Срібна річка в сонцю грає,
Синьо в’ється, злотом сяє —
Рибки скачуть плесом филь; —
Гей ті рибки під водою
Ми любуємся ігрою
В блеску сонця, в зміні хвиль,

Наші мрії як сновії,
Наші думи як борвії
Повні чару і краси —
Бо одна у нас урода,
Перемінна як погода
Сонця, вітру і роси!

Ми вродились під одною
В однім місяці звіздою,
Що змінчива як пустій —
Наше серце як з кришталю
Грою міниться в опалю
Від красок і дум і мрій!

Злетиш крильми з чаром скуски —
Як дві рибки срібнолускі
Мусим гратися в любов;
Мусим палко обійматись,
Цілуватись, розлучатись,
Як нам каже кість і кров!

Як упоїмось собою,
Очі рвуться за красою
Туги, ласки і жаги —
Ломим вірність для розради,
Біль розлуки, кривду зради
Зносим легко, як боги!

Так зложім про себе згоду:
Маймо волю на пригоду,
Що нам щастя подає —
А зійдемся — пожартуєм,
Знов себе ми обцілуєм,
Ерато нам в струни б’є!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Василь Пачовський – Повітруля":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Василь Пачовський – Повітруля: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.